Життєвий цикл організацій елітних груп соціальних систем

Тарас Плахтій

У своїй статті «Пережити темні роки. Сіра Піраміда», що була опублікована в 2010 році, український філософ Сергій Дацюк в алегоричній формі детально описав становлення Сірої Піраміди – ієрархічної системи самоорганізації малокомпетентної більшості, причиною і наслідком виникнення якої є соціальна деградація. Вона обмежує доступ до влади професіоналів, майстрів та інтелектуалів, гальмує розвиток та поширення знань в суспільстві, репресує та знищує дисидентів та людей з активною громадською позицією. На думку Сергія Дацюка, зруйнувати Сіру Піраміду можливо лише діями Інтелектуальної Опозиції – творенням інновацій, генеруванням нових змістів та смислів, поширенням нових ідеї, безвідносно до їх сприйняття більшістю, тощо.

Вважаючи доконаним фактом становлення в Україні Сірої Піраміди, яка на очах зміцнюється і костеніє, визначимо варіанти подальшого розгортання подій з точки зору структурних особливостей самоорганізації громадських активістів та процесу її перетворення у суспільно-політичну організацію.

Об’єднання будь-якої кількості людей, починаючи з двох, для здійснення колективної діяльності розглядатимемо як окремий соціальний організм або соціальну систему, що є складовою частиною більш чисельних соціальних організмів або систем – етносу, нації, цивілізації, всього людства з притаманною кожному з них власною організаційною культурою.

За прикладом біології, яка детально вивчає глибоке перетворення будови організму або окремих його частин, що відбувається в ході індивідуального розвитку, ототожнимо процес переструктурування соціального організму в ході його розвитку метаморфозом («перетворенням» внаслідок зміни структури).

Розрізняють повний і неповний метаморфоз живих організмів. За повного метаморфозу відбувається кардинальна зміна структури організму, а наступна форма його існування цілковито відрізняється від попередньої. При неповному метаморфозі перетворення відбуваються частково.

Розглянемо природу процесів зародження, розвитку і метаморфозу нових соціальних організмів –свого роду антитіл, що з’являються у суспільстві в якості реакції на його хворобу, яка обумовлює прискорену деградацію та руйнування всього соціального організму. Як і Сергій Дацюк у згаданій вище публікації, вважатимемо головною причиною цієї хвороби утворення і становлення в державі Сірої Піраміди (позиція А на схемі 1).

Схема 1.

Внаслідок несприятливих умов існування, репресій і тиску зі сторони державної влади та силових органів, духовної кризи та падіння суспільної моралі у соціумі з’являється певна кількість людей, що починають замислюватися над причинами своїх поневірянь і, відповідно, над причинами морального і соціального занепаду всього суспільства. Частина з них виробляє власне бачення причин, винуватців та способів виходу із стагнації, частина звертається до робіт відомих мислителів, а частина запозичує відповідне бачення ззовні. Отримані таким чином нові смисли і змісти потрапляють і поширюються у суспільстві у вигляді міфів у широкому сенсі цього слова – релігій, ідеологій, вчень, тощо.

Нові ідеї такого рівня мають структуротворну властивість – вони притягують один до одного і об’єднують у самоорганізаційні групи їх авторів, носіїв та прихильників. Тобто автори або активні носії нових ідей є центрами кристалізації, навколо яких у суспільстві утворюються самоорганізаційні групи однодумців, що об’єднуються для колективної діяльності з метою досягнення вироблених на основі цих ідей спільних цілей. Найпершими, хто отримує і сприймає нові смисли і змісти у суспільстві, є освічені представники елітних груп – вони найкраще усвідомлюють свої інтереси і шукають в нових ідеях ефективний інструмент для досягнення власних цілей. Тому формування самоорганізаційнихгруп,зазвичай, починається в середовищі національних еліт. Посилення стагнації приводить до прискореного творення і/або імпорту нових ідей і, відповідно, структурування їх носіїв усамоорганізаційні групи.

Розглянемо природу зародження і формування самоорганізаційних груп, а також – природу і перебіг процесу їх перетворення в організації (схема 2, позиція А).

Схема 2.

Під час неформальних зустрічей в рамках власної елітної групи її представники, перебуваючи у позиціях взаємодії «рівний з рівним», обговорюють спільні проблеми, виробляють власні або запозичають ззовні нові способи їх вирішення та представляють їх у формі міфу з раціональною та ірраціональною складовими. В той же час тривала взаємодія учасників елітних груп і обговорення одних і тих же ідей у відносно сталому колі приводить до запуску класичної групової динаміки, в основі якої лежить наша етологічна природа і обумовлений нею процес рангування. Класична групова динаміка за деякий час приводить до встановлення стійких та визнаних усіма учасниками групових норм і правил взаємодії, формування відповідних стосунків між учасниками самоорганізаційної групи, конкуренції та конфронтації потенційних неформальних лідерів, конфлікту за лідерство, стабілізації діяльності групи визначеним у результаті конфлікту неформальним лідером та витіснення з групи незгідних з таким станом справ.

Отже, характерною ознакою самоорганізаційної групи є короткочасна взаємодія учасників у позиціях рівний з рівним, під час якої вони рангуються – конкурують за вищий статус у неформальній груповій ієрархії. Причому конкуренція, будучи нестійкою за своєю природою, без спеціальних організаційних заходів швидко переходить у конфронтацію між претендентами на лідерство і/або групами їх підтримки. Очевидно, що існуючі «правила гри», за якими взаємодіють національні елітні групи, приводять до безумовного перетікання конкуренції у конфронтацію зі всіма негативними наслідками – моральною і духовною деградацією цих груп та всього українського суспільства, тотальним руйнуванням у ньому поля довіри.

В результаті рангування визначається неформальний лідер з абсолютною владою у малій групі, а його поява приводить до стабілізації роботи групи та спрямування зусиль всіх учасників на вирішення зовнішніх задач, що стоять перед нею. В умовах конкуренції та конфронтації на міжгруповому рівні посилюється згуртованість групи та з’являється потреба у її ефективній дієздатності, що приводить до перетворення – повного метаморфозу самоорганізаційної групи в організацію шляхом формалізації позицій взаємодії її учасників. Тобто відбувається кардинальна зміна структури групи, а отже і її властивостей як єдиного цілого: неформальна ієрархія, що встановилася в результаті рангування у початково горизонтальній самоорганізаційній групі, формалізується – перетворюється у формальну ієрархію, в якій найвищу позицію автоматично посідає визначений перед тимнеформальний лідер, що наділяється відтепер легітимними інструментами примусу.

Отже, повернувшись до схеми 1, можна констатувати, що посилення Сірої Піраміди і, як наслідок, погіршення умов існування в соціумі, приводять до масової появи нових центрів кристалізації контреліт у вигляді самоорганізаційних груп (позиція Б). Вони, при посиленні тиску до певного критичного рівня, починають спонтанно і масово формалізуватися – перетворюватися на формальні організації спочатку на внутрігруповому рівні, а потім – на міжгруповому рівні у середовищі груп з близькими за змістом структуротворними ідеями (позиція В). Тобто, при входженні соціальної системи у зону критичного тиску (іншими словами – у зону біфуркації, революційну ситуацію, тощо), відбувається масовий спонтанний метаморфоз самоорганізаційних груп в ієрархічні організаційні на внутрігруповому і міжгруповому рівнях. Формалізовані у такий спосіб організації набувають нових якостей і, на відміну від цілковито недієздатних горизонтальних самоорагнізаційних груп, стають спроможними ефективно діяти для досягнення поставлених перед ними цілей.

Далі, у критичній точці (у точці біфуркації), відбувається зіткнення новоутворених організаційних структур з Сірою Пірамідою, яке раніше чи пізніше закінчується її поразкою або незворотними змінами. В результаті владу отримує одна з альтернативних організацій – та, яка змогла у той чи інший спосіб підпорядкувати собі структури конкуруючих елітних груп. Переможниця ініціює лавиноподібне переструктурування всієї соціальної системи по своєму шаблону у відповідності до власних ідей (позиція Г на схемі 1). Деякий час Нова владна Піраміда, керуючись виробленими в рамках самоорганізаційних груп (позиція Б схеми 1) новими ідеями, забезпечує процвітання всієї соціальної системи, її всебічний розвиток та зовнішню територіальну і/або інформаційну експансію. Це піднімає соціальну систему на новий – вищий виток спіралі її історичного розвитку. Проте через вроджену ваду ієрархічних організацій – неминучу втрату здатності в реальному часі відповідати на внутрішні і зовнішні викликив результаті негативної селекції – коли по ієрархічній драбині піднімаються не найбільш компетентні і порядні, а нахабні і цинічні і малокомпетентні особи, нова владна піраміда швидко сіріє і за деякий час перетворюється у нову – наступну Сіру Піраміду (позиція А схеми 1). Цикл повторюється.

У випадку, коли самоорганізаційні групи контреліт не здатні створити структуротворні смисли достатнього рівня в умовах стагнації, соціальна система деградує і розчиняється у інших, більш потужних на той історичний момент, сусідніх соціальних системах – націях або цивілізаціях, що знаходяться на більш активній фазі приведеного на схемі 1 циклу.

У цьому зачарованому колі стають неважливими змісти і смисли самих структуротворних ідей – процес формування Сірої Піраміди, як системи, обумовлює ієрархічна структура організації контреліт, одна з яких приходить до влади. Оскільки практично всі самоорганізаційні групи контреліт, що з’являються під час володарювання Сірої Піраміди, в результаті повного метаморфозу перетворюються в ієрархії, то очевидно, що принципово змінити ситуацію вони не можуть. Її змінять лише ті контрелітні групи, які виявлять здатність до неповного метаморфозу (позиція Б на схемі 2). В цьому і полягає смисл відомого заклику до «зміни системи», що рівнозначний заклику до зміни її структури.

Отже, розірвати описане зачароване коло можливо лише формуванням альтернативних центрів кристалізації – ВПОРЯДКОВАНИХ самоорганізаційних груп на основі неієрархічних структур. Вони повинні забезпечити принципову зміну перебігу класичної групової динаміки – унеможливити особистісні та міжгрупові конфлікти, в результаті яких визначаються неформальні лідери і, відповідно, зароджуються ієрархії. Історичним прикладом організації з описаною структурою було українське віче, а сучасна організаційна наука пропонує цілий ряд відповідних аналогів. Здебільшого вони відносяться до класу адхократій – структур, що змінюються у часі відповідно до типу задач, які необхідно вирішувати в той чи інший момент. Однією з них є динамічна мережа, принцип функціонування якої і зображено на схемі 2 у позиції Б. В її основу закладено механізм неповного метаморфозу самоорганізаційних груп – їх перетворення в формальні організації, в яких рішення виробляються і приймаються в упорядкованій горизонтальній мережі (колишній самоорганізаційній групі) колективно всіма учасниками у позиціях «рівний з рівним», а виконуються після реструктуризації тими ж учасниками у складі ТИМЧАСОВИХ ієрархій – в проектних та виконавчих групах під керівництвом відповідальних виконавців. Тобто різні за своєю природою функції – вироблення і виконання рішень відбуваються у групах з різною структурою – горизонтальною та ієрархічною, а сама реструктуризація членів організації відбувається циклічно, в залежності від типу функцій, які необхідно здійснити у даний момент.

Поява у враженій Сірою Пірамідою соціальній системі достатньої кількості ефективних антитіл – організацій контрелітних груп з альтернативною до ієрархій змінною структурою, збільшить ймовірність приходу однієї з них до влади та, відповідно, ймовірність подальшої лавиноподібної реструктуризації всього соціального організму по новому шаблону. Це надасть йому нових якостей, відверне процес формування нової Сірої Піраміди і, як наслідок, дозволить уникнути характерної для такого розвитку подій моральної і духовної деградації українського суспільства.