Події

Геоекономічний Гамбіт. Травень 2010 року.

Прогноз зроблений мною, екс полковником Михайлом Притулою, у квітні травні 2010 року. Сім років тому. Саме сьогодні, після того, як Конгрес США прийняв драконівські санкції проти Росії прийшов час звернутись до прогнозу 2010 року та поговорити про майбутнє.

Дві статті з єдиним заголовком “Геоекономічний гамбіт” – “Прийняття жертви” та “Ендшпіль” були опубліковані “Українською правдою” 1 травня 2010 року та 7 травня 2010 року відповідно.

Цитую статті за 2010 рік.

То ж ця стаття – винятково для людей, які мають здоровий глузд, і планують своє майбутнє, або мають намір його змінити.

Особисто для мене майбутнє України стало таким очевидним, як доля дівчини в короткій спідничці, яка напідпитку повертається з танців о 2-й годині ночі темною вулицею. Я намагався прибрати це марення, але подальші події свідчать – зґвалтування неминуче. І не має значення, у якій позиції.

Криза неминуча як крах імперіалізму. Важка криза із загрозою розділу України. Саме так характеризується сьогоднішня політична обстановка й найближче майбутнє нашої країни.

І сподіватись можна лише на ті сили, які ми знайдемо в самих собі.

Нас же цікавить лише один момент – спокійне сприйняття США втрати видимого впливу на Україну. Як таке може бути?

Маємо згадати, що у своїй геоекономічній грі США ніколи не торгують власними інтересами. Лише часом, через який вони отримають цей результат. Це аксіома.

Тож поступка США має тимчасовий характер. І питання лише в тому, що саме США отримали за цю поступку. За Україну. І як вони будуть відігравати ситуацію назад. І коли.

І є ще другорядне питання. Кого продали оптом з Україною?

Скоріш за все, це моє припущення, яке ґрунтується на характері подій останніх місяців, угода між РФ та США була банально проста.

А саме: РФ не втручається в Іран і підписує угоду по стратегічним наступальним озброєнням. США не втручаються в Україну і Киргизстан.

Власне, про це й спілкувались держсекретар США Хіларі Клінтон та міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров під час візиту пані Клінтон до Москви 18-19 березня 2010 року.

Ось що нам повідомляє офіційний сайт посольства США в РФ. До речі, зверніть увагу на дуже красномовні заголовки.

18 березня – Американо-российское соглашение о сокращении вооружений, как ожидается, будет достигнуто “в ближайшее время”Госсекретарь Клинтон и министр иностранных дел России Сергей Лавров об американо-российских отношениях, Ближнем Востоке и иранской ядерной программе , 4 квітня – Замгоссекретаря Тошер об СНВ и контроле над вооружениями.  

РЕМАРКА: ВСІ ЗАЗНАЧЕНІ ВИЩЕ ПОСИЛАННЯ МОЖНА ПРОЧИТАТИ ЗАРАЗ ЛИШЕ У КЕШІ ІНТЕРНЕТУ.

Можливі ще додаткові, непротокольні пункти – але це вже фантастика, нам про те невідомо й навряд чи коли стане відомо.

Коли була досягнута угода?

Скоріш за все, перемовини почались рік тому, під час візиту Хіларі Клінтон до Москви навесні 2009 року. Саме цим пояснюються кволі дії Ющенко, який проводив виборчу кампанію “для порядку”, аби було.

Потім була Киргизія.

І почав свої впевнені дії Янукович та Партія регіонів. Під поручительство США.

Бо, як стане видно нижче, кремлівський “дах” наразі не гарантує Януковичу сталого положення у владі. Навпаки, Кремлю потрібен Янукович рівно настільки, наскільки потрібна українська державність і українська законотворчість. Хоча, у Кремля багато башт…

Отже, Україна – це жертва, необхідна для виграшу всієї партії.

Цей вибір зробили ми самі. Не усвідомлюючи, але вірячи в казочки тих, хто й сам не розуміє того, що відбувається насправді.

При правильному виборі політичного курсу Янукович встигне дистанціюватись від Росії до того, коли союз із Росією буде загрожувати його особистій владі.

Тому відповідь на питання, чи навіки ми разом із Росією – негативна.

Це тимчасове явище. Бо Україна потрібна Росії, а ось нам Росія з її проблемами…

Геоекономічні засоби впливу

Сполучені Штати Америки довгий час ретельно вибудовували систему свого геоекономічного впливу. І зараз військові методи мають лише допоміжну роль. Вони застосовуються лише там, де неможливі інші методи.

Фактично гроші, які належать Російській Федерації, знаходяться в банках США та ЄС, і працюють на ці країни. Росія ж отримує лише відсоток. Який за визначенням менший ніж темпи глобальної інфляції.

Структура імпортно-експортних операцій Росії така, що для того щоб підтримувати просто свою життєдіяльність, Росія вимушена закупати багато тих товарів, які навіть за часів СРСР виробляла сама.

Насамперед це 80 відсотків ліків, продукти харчування, алкоголь, одяг, взуття, автомобільні запчастини, запчастини до промислового обладнання, та багато чого іншого, життєво необхідного.

Що це значить?

Це значить, що тільки-но трохи зміниться вартість грошей, або ціна на нафту, або виникне нова криза, то виникне дефіцит товарів першого вжитку. І на підтримання належної кількості цих товарів та можливості населення придбати їх, доведеться витрачати десятки мільярдів доларів щомісяця. Так, як це було з восени 2008 до березня 2009 року.

А, з урахуванням зовнішнього боргу РФ, – грошей на таку підтримку просто нема.

Чому це нас має турбувати

Тому що ми стали дуже близькі до Росії.

І ніякі зовнішні фінансові інституції не зобов’язані дбати про Ваші статки й вашу життєспроможність.

І якщо виникне новий етап “світової кризи” – виникне та ситуація, схожа на ту, яка була перед розпадом Радянського Союзу.

Як я вже писав, Україна виявилась розмінною фігурою у геополітичній грі. Паралельно з укладенням пакту Клінтон-Лаврова підготовлено, і терміново ввімкнено, після раптового зникнення проамериканської еліти Польщі, механізми наступного етапу “світової кризи”.

Щоб розуміти це, достатньо прочитати 5-ту частину 8-го розділу 2-ї статті Конституції Сполучених Штатів Америки: “Конгрес США має право карбувати монету, регулювати її цінність і цінність іноземної монети”. З усіма наслідками, які ми звикли називати “світовими кризами”. Згідно офіційної статистики Центробанку РФ станом на 1 квітня поточного року Росія зберігає в іноземних банках 427 мільярдів доларів, вартість яких визначається Конгресом США.

Перекладу на нашу, просту народну мову.

Це все одно, що кум мені дав на зберігання гроші, а я, що б мені йому менше віддавати, буду визначати їхню цінність. При цьому ще буду сильно бідкатись, що у мене великий борг і страшна криза.

А так як гроші РФ лежать у приватних банках та у цінних паперах приватних компаній, то розкривається зовсім широкий простір для тримання Росії на коротенькому ланцюжку. Хоч і золотому, з гоноровим бархатним гламурним ошийником.

Спектр інструментів для впливу досить широкий:

– визначення вартості долара;

– банкрутство банків та інвесткомпаній, у які вкладено російські резерви;

– встановлення інвестиційних рейтингів Росії американськими рейтинговими компаніями;

– зменшення вартості ресурсів, що продає Росія;

– збільшення вартості ресурсів, які Росія споживає.

У комплексі всього цього більш ніж досить, щоб тримати руку на шиї Росії

Кризу вже увімкнено. Вона йде особисто до Вас

Чого нам чекати?

1. Ми всі відчуємо нестачу того, до чого вже звикли ………. Все те, до чого ми звикли, суттєво збільшиться в ціні, і стане недосяжним для більшості з нас. Все без винятку.

2. Суттєво знизиться вартість нерухомості та землі. Привіт інвесторам!

3. Об’єктивно зменшиться кількість соціальних виплат.

4. Ми почнемо конкурувати між собою за все, що необхідне для життя. Хто в чергах, хто на “стрілках”, а хто за допомогою владних важелів…

Ми повернемось на початок 90-х років. Суттєво загостряться міжетнічні і міжконфесіональні проблеми.

Що і як робити

Найбільш простий і швидкий варіант – самоорганізація внаслідок зовнішньої небезпеки. Характеризується швидким об’єднанням і радикальністю дій, великою руйнівною силою.

Організовані групи самозахисту чи самооборони можуть діяти автономно і тривалий час. Члени таких груп – справжні герої й не схильні до компромісів ні з ворогом, ні з діючою владою. Репресії влади щодо таких груп насправді лише збільшують їх чисельність.

Це найпростіший вид опору. Він має історичні традиції в Україні, і саме по цьому шляху пішла сьогоднішня опозиція.

Однак, навіть при усуненні існуючої на сьогодні загрози, народ опиниться в тій самій ситуації, що й до того.

Тому що проблема не в тому, хто саме буде у влади. Проблема в тому, що в обох випадках владу будуть здійснювати винятково через корумпованих чиновників, які розглядають власний народ як дойну корову. Причому називають це бізнесом, часто – сімейним.

Кінець цитати.

Дякую за те, що зазирнули в очевидне майбутнє.

Михайло Притула, 31 липня 2017 року

 

Previous ArticleNext Article
  • Igor Dushyn

    Прозорливо было.