Епоха Відродження України: гуманізм, закони Кеплера, або зміна парадигми по Українські

Олена Мулик, спеціально для НУіНА

НТУУ «КПІ», Київ, Україна, mulyk_lena@ukr.net

clip_image001_thumb[3]Коли певний період людської історії отримує назву, це означає що зміни відбуваються в усіх сферах людського життя, тобто відбувається  зміна.

За визначенням, знайденим мною у Вікіпедії,  Епоха Відродження в середньовічній Європі була  антифеодальною за спрямуванням та мала гуманістичний світогляд.
Вона започатковувала навернення до культурної спадщини античності, її «відродження» (звідси і походження терміну). Його провісниками та родоначальниками виступили поети  Данте, Франческо Петрарка, Джованні Бокаччо, художники  Джотто , Філліппо Брунеллеск,  Донателло, прославлені філософи ХІІІ-ХV віків, найбільш відомі з яких  – Георгій Гемист, Леонардо да Винчи, Леонардо Бруні, Мішель де Монтень, Еразм Роттердамський та багато, багато інших (згаданих у Вікіпедії біля 40).
Вважається, що така перша в історії людства культура  виникла в італійських містах — державах, що першими стали на капіталістичний шлях розвитку економіки і вибороли політичну незалежність у аристократії та князів церкви. Останні — перейшли на позиції підтримки нової ідеологічної течії, водночас або породжуючи компромісні форми між ренесансними настановами і католицизмом, або обмежуючи розповсюдження гуманізму. Тобто закономірність початку Ренесанса була обумовлена досягненням певного рівня розвитку в мистецтві, економіці, суспільних відносинах та достатнього накопичення знань в природознавчих науках та медицині. Європейські вчені прагнули отримати реальну картину світобудови і, наразі, найзапекліший спротив  робила тодішня головна монополія на світогляд – Інквізиція. Наразі, сучасній людині досить дивно сприймати, що саме за наукові погляди в Середньовічній Європі можна було втрапити на вогнище – і вчений, що присвятив своє життя вивченню розташування зірок може бути осуджений як єретик  і спалений заживо – саме така доля спіткала видатного італійського філософа Джорано Бруно. Начебто – який зв’язок між зоряним небом і службою Божою, аж тут є – неправильно сприйняв святі догмати – закликав не шукати надприродного Бога, а пізнавати Природу як таку, що сама є божественним втіленням. Тобто ставалось так, що за високими духовними пошуками  обов’язково прямував  матеріальний прояв, і наслідком  ставали тяжкі умови для життя та роботи видатних вчених. Їх рідних та їх самих повсякчас погрожували засудити, проклясти, спалити на вогнищі….. і засуджували, садили в тюрми та катували, заставляли на колінах вимолювати прощення…. Що говорити – реалії середньовічної Європи. Та нарешті, після кількох століть,  в Європі почав приживатись гуманізм.   Поняття «гуманізм» (лат. humanism — людяний, людський) у філософській літературі вживається у двох значеннях. В широкому — це система ідей і поглядів на людину як найвищу цінність, у більш вузькому — це прогресивна течія західноєвропейської культури епохи Відродження, спрямована на утвердження поваги до гідності і розуму людини, її права на земне щастя, вільний вияв природних людських почуттів і здібностей (Вікіпедія). Одним з досягнень гуманізму є зняття догм на пізнання Світу – саме завдяки цьому епоха Високого та Пізнього Відродження ознаменована бурхливим розвитком природознавчих наук. Зокрема потрібно відмітити, що освіта Середньовічної Європи надавала можливість розуміння Природи, як цілісної структури, оскільки майже завжди знання з медицини, математики, основи хімії (алхімія) та астрономії викладались одночасно, тому позбувшись  частини релігійних обкладинок та пригадавши традиції античної культури, європейська  цивілізація отримала новий, дуже суттєвий поштовх до пізнання навколишнього Всесвіту і свого місця в ньому. Нарешті арена боротьби за зміну парадигми,   змістилась з  філософсько –теологічної  площини  у сферу наукових досягнень, зроблених багатьма дослідниками того часу, найвідомішими з яких (для нас) є  Микола Каузанський, Юрій Котермак (Дрогобицький) в його праці “Прогностична оцінка поточного 1483 року”, учнем Юрія Котермака був  Ніколас Копернік («Про обертання небесних сфер», 1543), Тихо Браге («Механіки оновленої астрономії» (1598)), Йоган Кеплер («Таємниця світу» (1596),«Гармонія світу» (1619)), Галілео Галілей («Діалог про дві найголовніші системи світу — птолемеєву і коперникову»,  1632). Вчених утискали, критикували, трохи проклинали, виганяли з університетів, їх труди отримували індекс заборонених книг, але вже були написані стрункі  математичні доведення законів руху планет, які точно описували траєкторію їх появи на небосхилі, та офіційно був продемонстрований прилад для дослідження віддалених об’єктів в 1608 році, який в 1611 році грецький математик  Джовані Демізіані запропонував називати телескопом.  І видавались книги, де були викладені ті доведення, і їх філософські обґрунтування. До речі – найбільш прогресивно до нових знань була настроєна протестантська Голандія. Тобто на початку ХVІІ століття зміна парадигми відбулась.pic4(1)

Змінювалось світосприйняття – змінювались закони, за якими жили звичайні люди. На місці одних країн виникали інші, траплялись революції і війни. Через терни і через усвідомлення  тих тернових гілок, проростали пагони гуманізму. З нашого сьогодення можна довго аналізувати основні засади виникнення цього важливого фактору самоусвідомлення людини. Їх є багато, але з  моєї точки зору головною буде зростання поваги людини до самої себе і знаходження самої себе у Всесвіті. Тобто епоха Відродження була черговою бурхливою спробою цього різнобічного пошуку.  Вважається, що з того самого часу Європа прямує шляхом вдосконалення принципів гуманізму і нинішній державний устрій країн Західної Європи найбільш відтворює його засади, які  називаються Людськими цінностями.

Що ж відбувалось на теренах Україні в Ренесансний Європейський час? На думку дослідника епохи Відродження (В.Литвинова), до українських гуманістів XV–XVI ст. передусім належали ті, хто сам усвідомлював себе українцем («рутенцем») і наголошував на цьому. Конфесійні чи мовні ознаки при цьому не мали суттєвого значення. Водночас багато з українських гуманістів того періоду належали до кола діячів інших культур, насамперед, польської.

Найвизначнішими гуманістами другої половини XV — початку XVII ст., що поширювали нові ідеї на українських теренах, були такі діячі як:Григорій Саноцький,  Юрій Дрогобич (Котермак), Павло КросненськийЛукаш із Нового МістаСтаніслав Оріховський-РоксоланЙосип Верещинський, Себастьян КленовичШимон ШимоновичСимон ПекалідІван ДомбровськийЛаврентій Зизаній Тустановський, Стефан Зизаній, Дем’ян НаливайкоМелетій СмотрицькийКирило Транквіліон-СтавровецькийХома ЄвлевичЙов БорецькийКасіян Сакович (Вікепедія). Майже всі вони після здобуття вищої освіти у західноєвропейських навчальних закладах повернулися на українські землі й провадили гуманістичну діяльність передусім у так званому Руському воєводстві. Головними центрами поширення гуманістичний ідей у цей час були КиївЛьвівОстрогПеремишльЗамостя (Вікіпедія). Я не хочу згадувати витоки українського гуманізму, оскільки, реально прийдеться поринути просто в глибини не одного тисячоліття, а  обмежусь доказовою базою, наданою інтернетом. Наступні століття Української історії відзначилися подальшим розвитком гуманістичної філософської думки. Постаттю світового масштабу в цьому контексті є український просвітительгуманістфілософпоетпедагог Григорій Сковорода. Це його відповідь Катерині ІІ стала відомою назавжди: «Скажіть цариці, що я не покину України — мені дудка й вівця дорожчі царського вінця».

Далі моя зацікавленість розповсюдилась на гуманістів з Московії тих часів.

Так от що мене вразило –  в інтернеті немає посилань на жодного філософа – гуманіста вихідця з Московитських територій. Їх просто не було. І тому мені стала зрозумілою  акцентація на академіка Сахарова – радянського гуманіста. Вікіпедія: Сахаров А.Д. у  1948  приєднався до групи Ігоря Тамма, що розробляла водневу бомбу, пізніше активно виступав за заборону ядерної зброї і ядерних випробувань, заснував Радянський комітет з прав людини, у 1975 був нагороджений Нобелівською премією миру («За безстрашну підтримку фундаментальних принципів миру між людьми і мужню боротьбу із зловживанням владою і будь-якими формами придушення людської гідності»). Прозрівший великий реальний гуманіст!

Наявний російський гуманізм починається наприкінці ХІХ сторіччя відомими християнськими гуманістами М. Бердяєвим та В. Соловйовим. Досить дивне словосполучення, оскільки саме означення гуманізму встановлює його не теїстичність і не сприймає надприроднє бачення Світу. З приводу більш ранніх – знайшла згадку про Федора Карпова з Твері, як гуманіста початку XVI століття, Максима Грека (народився в Арті (у західній частині Греції, в Епірі) в аристократичній грецькій родині),  У 1525 р. Максим Грек був ув’язнений у Йосифо-Волоколамський монастир, а потім (у 1531 р.) — у Тверський Отроч монастир. Лише на рубежі 50-х рр. його переводять до Троїце-Сергієва монастиря, де в грудні 1555 р. він і помирає. Іван Пересветов – походженням з західно-руської землі (мабуть України), єретик Матвій Башкін, біглий холоп Феодосій Косий. Після московських гуманістів, окрім Максима Грека, ніяких наукових праць, нажаль, не залишилось. Наразі вони були заглиблені в розуміння царської влади та її різнобарвних проявів – наприклад осудження «єресі жидовствуючих» (відомості взяті з Вікіпедії). Більше нічого не знайдено в інтернеті. У Вікіпедії немає розділу про російських гуманістів взагалі. Може погано шукаю?

Тепер можна перейти до сталого нерозуміння проблеми Українських революцій 2004 та визвольної боротьби українців 2013-2014 років населенням Росії. Оскільки не було розвитку філософських  концепцій гуманізму в Росії заснованих на досвіді та усвідомленні багатьох поколінь то немає і певного сприйняття їх широким загалом населення. Росіяни просто не можуть зрозуміти чому ми приходимо на Майдан. Це поза їхнім виміром. Для них зрозумілі «наколоті апельсини» та рука Америки, Ізраїля, Заходу, а проблема нечесних виборів і президента-крадія, побиття дітей, тобто порушення законів – це не є привід для висловлювання протесту з їх точки зору. Інший менталітет. На цьому потрібно припинити будь – яку дискусію.  Просто ми маємо вибачити росіян і забути про них назавжди – кордон є – вони по той бік і без сентиментів. Таке ставлення має бути допоки влада та народ країни зі столицею в Москві не вибачиться за Придністров’я, Абхазію, Чечню і Крим.

images (2)Для створення українського погляду на сучасний Світ століттями працювала філософська, природознавча та мистецька думка українського народу. Гуманізм є складовою частиною українського світосприйняття і обумовлений культурними, науковими, економічними надбаннями та суспільними відносинами, сформованими в Україні. Наразі зараз  вони не такі, як хотіли б українці, але ж для того і існують епохи Відродження, коли нація починає сприймати нову парадигму розвитку, яка визріває в суспільстві на основі свого історичного досвіду. Саме в своїй традиційності і звичаєвості українці почали відроджувати свою Землю. Нарешті прокинувся козацький дух.  Національний одяг та Прапор отримали шалену популярність. Український Гімн по кількості виконань перевершив всі можливі рейтинги. Українські пісні вивчають і співають при першій нагоді. «Слава Україні!» є найкраще вітання. Початок є.

З іншого боку в сучасному Світі склалися передумови чергової зміни парадигми. Фундаментальні та прикладні науки поступово розширюють рамки старих сталих теорій і починають позбуватись вади вузькопрофільності. Такому переходу сприяє екологічне становище навколишнього середовища і сам стан організму людини. Зміни поглядів потребує і медицина, і економіка, і освіта. До речі, хоча освіту, особливо в Україні дуже люблять критикувати та весь час її «реформують», вона знаходиться в кращому стані, порівняно з іншими економічними галузями. Також на прикладі України можна говорити про кризу державного устрою, але це не є принципово українська проблема.

Я не спроможна проаналізувати всі обставини чому Україна потрапила в такі екстремальні умови виживання – це досить довгий процес. Склалось так, що прийшлось проходити низку випробувань в короткий термін – і ознак відпочинку поки що непомітно. Зате який простір для прискореного розвитку! Для виведення з кризи нам, українцям, прийдеться змінити парадигму світобачення собі і Світу. Але вже можна сформулювати ознаки за якими Український Ренесанс обов’язково успішно відбудеться. Першим пунктом буде самоусвідомлення  людини як творця свого життя і відповідальності за своє життя, свої дії та думки. Другим – що всі українці родичі і всі однаково цінні для України. Всі українські діти –  наше спільне майбутнє. Далі – що територіальна громада має керувати своєю землею і всі мають долучитись до такого керування. Всі мають бути озброєні і треновані – і зброєю і знаннями. Кордони нашої Землі священні і наша Армія має бути боєздатною. Як говорив Геннадій Балашов – потрібно перекрити нафто-газову трубу. І не тільки російську, але й усяку. Труба є символом нашої залежності і нищення Природи. Обов’язково потрібно змінювати парадигму техногенного розвитку цивілізації і кому як не Україні прийдеться це робити. Українці завжди були хліборобами і спілкувались із своєю Землею, як з Вищою Сутністю. Маємо пригадати свої звичаї. Українці все можуть і мають зробити, бо ми  нація Y-країни досконалих людей, саме на це й сподівається увесь Світ. І як кажуть в Одесі « і так що нам з цим усім робить?».