Події

Вирішення духовних проблем Московії та відновлення Київської митрополії

600Зважаючи на те, що Кремль намагається розпалити міжрелігійну війну в Світі, а також на те, що Російська православна Церква неприховано використовується для підтримки агресії протии України, маю нагадати суспільству деякі базові моменти, як щодо існування релігій так і щодо канонічності РПЦ МП в цілому.

Той хто має вуха нехай слухає, а хто має очі – нехай читає. Тут не буде місця для суперечок, вигадок, навіть якщо хтось з піною на губах буде доводити що автор неправий.

Мета Релігії в тому, щоб допомогти людині стати досконалою, аж до рівня Богоподібності (Мт 5:48). Все інше, всі забобони, міфи, казочки, розповіді про канонічність чи неканонічність, всі без винятку страхи і дуже поважні думки людей у сутанах – від лукавого.

У цій меті  (досягенні Богоподібності, злиття з Творцем, те саме – розчинення в Аллаху) нема жодних протиріч між Іудаїзмом, Ісламом та Християнством.

Всі протиріччя знаходяться поза межами духовного зростання і духовного вдосконалення. Тобто не мають нічого спільного з духовними питаннями.

Детально Дух Русі. Духовна єдність як фактор цивілізаційного успіху

Всі протиріччя породжені питаннями влади, світського, а не духовного впливу та конкуренції. Як казав один кіношний персонаж – «Амбіції – мій улюблений гріх».

«Канонічність» Церкви визначається насамперед Патріаршим Рукоположенням (посвятою), яка дає можливість передавати це рукоположення далі, і найголовніше – право передавати власне Патріарше рукоположення. Це золото і найголовніша цінність Церкви.

А ось з цим у наших «канонічних» православних Церков повний швах. Бо є один момент в Історії, який ніяк не можна назвати канонічним – у 1588-89 роках під примусом Вселенський патріарх Ієремія начеб-то у Москві передав Патріаршу посвяту Іову. Потім, коли його випустили, він приїхав до Києва і підняв ґвалт з приводу свого незаконного домашнього арешту Борисом Годуновим та Федором Іоановичем який тривав майже рік і примусили створити Московський Патріархат.

Так ось, жоден Святитель не віддасть це золото під примусом терористам. Може сказати що дав, але не дасть нічого. Ніколи. Нізащо. І це ніяк перевірити. Таким чином, жодна думаюча особа не може вважати доведеним факт наявності Рукоположення в РПЦ.

Саме тому ми бачимо таку велику різницю між  Священнослужителями інших православних Церков і РПЦ. Саме тому розкол супроводжує всю історію РПЦ…

Лінію передачі Рукоположення суворо записували з давніх давен. Можливо це буде великим шоком для більшості щирих священників, але їх Рукоположення немає підтвердження справжності.

Це стосується не лише священників РПЦ, але й УПЦ КП.

Якщо я помиляюсь, і вони якимось чином пізніше отримали Патріарше Рукоположення від Вселенського Патріарха, то ми всі мали б про це знати.

Що робити?

Рішення досить просте – пересвятити всіх Священників РПЦ по-новому. Звісно – за згоди і по рішенню Вселенського Патріарха. Цей історичний акт може і повинен бути основою духовного єднання церков, а не суто світський демократичний пакт про об’єднання і перерозподіл приходів та посад.

Преюдиція.

У 1917 році, через тиждень після жовтневого перевороту у Санкт-Петербурзі, у Москві група священників демократичним шляхом, тобто голосуванням, відновила існування Московського патріархату, після майже 200 років від його скасування Петром Першим у 1721 році. Вони так вирішили.

З чого почати?

Найпершим кроком має бути відновлення Київської Митрополії. Можна демократичним голосуванням, як у 1917 році в Москві. Обов’язково за погодженням з Вселенським патріархом Варфоломєєм і у його присутності. Тоді РПЦ займе своє канонічне місце у структурі Київської Митрополії. З таким рішенням погодяться всі священники як УПЦ КП, так і РПЦ МП.

САМЕ ТАК МАВ ВЧИНИТИ ФІЛАРЕТ У 1992 РОЦІ.

Бо це канонічно. Іншого шляху не існує. Бо життя у темряві приносить багато біди.

Михайло Притула.

Previous ArticleNext Article
  • Oleksandr Vasylyev

    … це канонічно. Іншого шляху не існує. Бо життя у темряві приносить багато біди.

    Михайло Притула.